Шановні відвідувачі!
Вітаємо Вас з світлим святом Різдва Христового.
Нехай новонароджений Христос принесе мир і злагоду у ваші родини!
Куті смачної, Коляди гучної,
Щасливого Різдва, мирного неба і на весь Рік добра!
Трохи про традиції святкування Різдва у нашому краю.
Святкування Різдва починається ще ввечері 6 січня. Вечір, цей називається Святим, Свят-Вечором, або ж Навечір’ям Різдва Христового. Це один з найбільш шанованих днів для всіх християн, і одна з найважливіших сімейних урочистостей, магічний день, коли кожна сім’я створює домашню атмосферу комфорту, благополуччя і гармонії.
Але готуватися до Різдва наші прадіди починали ще з літа. Від пори жнив зберігали обжинкового Дідуха та відбирали пахуче сіно. До свят завершували всю важливу роботу по господарству. Також коли зв’язали перший сніп то вже можна було колядувати.
6 січня в день Навечір’я ще вдосвіта господиня приступає до праці. Готує дванадцять свят-вечірніх страв: ставить узвар, варить борщ з вушками, квасолю, смажить капусту, рибу, ліпить вареники з квашеною капустою, з картоплею та грибами, готує бараболю, гриби, голубці з пшоном, кутю з товченої пшениці, пампушки з вишнями чи з маком. Господар в цей час йде напувати худобу, стелить нової соломи та дає їй свіжого сіна.
Коли сходить перша зірка, що має сповістити всім людям про велике чудо — народження Сина Божого, господар вносить до хати Дідух – символ доброго врожаю, миру й злагоди в родині, достатку в домі. Потім всі разом моляться і сідають до святої вечері. Першою пробують кутю – окрасу столу. В Галичині кутю готують з пшениці, маку, родзинок, грецьких горіхів та засолоджують медом. Також запалюють свічку, адже горіння свічки – це свідчення віри, приналежності людини до Божественного світла, а на кутах стола розкладають по зубчикові часнику «проти злих сил». Не забувають і про померлих родичів, їм на Святій Вечері ставлять окрему миску, а перед вечерею йдуть на цвинтар, щоб поставити свічку.
Після вечері всі йдуть до церкви на Велике Повечіря, а потім йдуть колядувати і прославляти новонародженого Сина Божого.
В сам день Різдва після закінчення церковної відправи родина знову збирається на святковий обід, який вже не є пісним. Сало, печінка, ковбаса, різні смаженості та копченості, все за чим сумувала під час посту душа, повинно стояти на столі.
Традиційно на різдвяні свята старші діти влаштовують вертеп – своєрідну різдвяну виставу, в якій розказують про народження Божого Дитяти. З вертепом колядники ходять від хати до хати протягом всіх днів різдвяних свят. Хоча, останніми роками в нашому селі все рідше можна побачити різдвяний вертеп.
І хоч в кожному регіоні, місті, селі чи навіть в кожній конкретній сім’ї є свої різдвяні традиції, але для всіх Різдво – свято перш за все родинне. Воно сповнене символікою духовних цінностей – виявами любови, пошани до ближніх. Це час добрих побажань рідним, близьким, сусідам, знайомим, усім людям.